Скарбниця допомоги батькам та вчителям

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 

ПО АДАПТАЦІЇ УЧНІВ 1-го КЛАСУ

ДО ШКОЛИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

    1. Забезпечити оптимальний процес фізіологічної адаптації, тобто пам’ятати, що тривала напруга, стомленість і перевтома можуть коштувати дитині здоров'я, а саме: 

• забезпечити своєчасну зміну видів діяльності;

• на давати завдання, які потребують тривалої концентрації уваги на одному предметі, монотонних рухів;

• відводити більше місця практичним діям з предметами, роботі з наочністю.

   2. Систематично проводити індивідуальну роботу з дітьми, які мають труднощі в адаптації.

   3. Забезпечити диференційований та індивідуальний підхід до дітей, які мають особливості в психофізичному розвитку і поведінці: ліворукість, синдром гіперактивності, сором’язливість, неврози і т.п. 

   4. Долучати дітей, які займають низьке статусне положення в групі однолітків, в суспільно-значиму діяльність, підвищуючи їх авторитет і самооцінку.

  5. Сприяти створенню доброзичливої, сприятливої атмосфери у класі, формуючи позитивне ставлення до навчання (Наприклад: слова-стимули – Молодець! Це в тебе вийшло добре! Розумничок!; Створення цікавої системи оцінювання, нагороди за старання).

  6. Ні в якому разі не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Це веде або до озлоблення, або до формування невпевненості в собі.

  7. Просіть повторити завдання самих неуважних учеників, але не в якості покарання.

 8. Заохочуйте дітей ставити питання, якщо щось не зрозуміли. Поблажливо відносьтесь до того, що першокласники схильні запитувати одне й теж по декілька разів.

 9. Використовуйте ігрові прийоми, спеціальні розвиваючі ігри на уроках. Частіше за все в 6 років гра все ще залишається провідним видом діяльності.

 10. Організуйте особисте спілкування з кожним учнем свого класу; будьте в курсі їх радощів і переживань.

 11. Піддавайте аналізу свою діяльність, ведіть пошуки нових ефективних методів, прийомів навчання, використовуйте метод співробітництва та прийоми диференційованого навчання.

 12. Використовуйте «ситуацію успіху» в навчальній діяльності кожного учня. Зауваження повинні бути конкретним, а не торкатися особистості дитини.

РЕКОМЕНДАЦІЇ 

БАТЬКАМ ЩОДО СПРИЯННЯ УСПІШНОСТІ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ 

(для батьків 1 класу)

• Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не нагадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

• Не відправляйте дитину до школи без сніданку, бо вона багато працює та витрачає сили.

• Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.

•  Старання дитини обов’язково мають бути визнаними. Позитивна оцінка і добре, тепле ставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для формування такої особливої риси як впевненість у своїх можливостях.

• В режимі дня для кожної дитини повинні бути обов’язки, закріплені за нею на тривалий час. Дитина, яка працює вдома легко залучається до навчання.

• Розширюйте і збагачуйте навички спілкування з дорослими та однолітками, вчить враховувати думки інших для формування власних поглядів.

• Не порівнюйте дитину з іншими дітьми.

• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вислуховуйте зауваження вчителя не в присутності дитини, вислухавши не поспішайте влаштовувати сварку.

•  Дозволяйте дитині виявити самостійність, заохочуйте найменші вияви.

•  Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.

• Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, 2-3 години вона має відпочити. Найкращий час для виконання домашніх завдань з 15 до 17 години.

• Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати.

• Аргументуйте свої заборони та вимоги: діти чутливі до несправедливості, яка присутня в більшості вимог.

•  Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. Головними мають бути справи дитини, її радощі і біль.

• У сім`ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі запитання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.

• Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.

•  Намагайтеся дивитися на світ очима дитини. Будьте щирими у спілкуванні з нею, цікавтеся її інтересами.

«Кольорові діти»

      Якщо ви дивитесь, якими кольоровими олівцями переважно користуються діти, ви дещо дізнаєтеся про їх характер. Адже саме характер викликає емоційне ставлення до кольорів. Тому й існує кольорова діагностика.

«Жовті»

діти — найбільше прагнуть творчості. «Жовта» дитина — фантазер, жартівник, вільна у спілкуванні, розкута. Вона любить гратися сама, більше полюбляє абстрактні іграшки-кубики, камінці, залізячки, ганчірки, які оживляє силою уяви. Стане дорослою — захоплюватиметься різноманітними видами діяльності. Житиме майбутнім, а тепер вона дещо непрактична, непристосована.

«Фіолетові»

діти — особливо чутливі, вразливі, збудливі. Вони більше за інших потребують підтримки, підбадьорювання…

«Червоні»

діти — відкриті, активні, енергійні. Дуже важко батькам із «червоними» дітьми: жваві, непосидючі, ламають іграшки, неслухняні. Коли вони підростають, їхня висока працездатність визначається прагненням досягти успіху, отримати результат, заслужити похвалу… Серед яскравих політиків та керівників найбільше «червоно-жовтих» (при цьому «червоний» колір їм особливо подобається), серед учених переважають «жовто-червоні».

    «Синьо-зелені»

діти — серйозні, принципові, вольові, уважні, бояться критики на свою адресу. Невипадково «синьо-зеленими» дуже часто бувають чиновники, адміністратори… Ці кольори асоціюються з водою, кригою, гордістю, егоїзмом…

    Дуже важливо «синьо-зелену» дитину вберегти від зайвої регламентації, надмірної опіки, надати їй більше свободи, підтримувати й заохочувати.

«Сині»

діти — спокійні, врівноваженні, полюбляють усе робити неквапливо, обмірковуючи. Такі діти прагнуть душевної дружби, аж до самозречення. На противагу «червоним», їм приємно не отримувати, а віддавати.

«Коричневі»

діти — слабке здоров’я, сімейні конфлікти, про належність до асоціальної групи людей (з порушенням життєвого ритму), участь разом із дорослими в драматичних соціальних подіях — евакуація, еміграція…

Чорний колір

— загроза, замкнутий внутрішній світ дитини. Свідчить про стрес, який негативно вплинув на її життя (наприклад, смерть когось із батьків).

Сірий колір — 

перша ознака стомленості. Характеризує дітей несміливих, замкнутих, тихих.

Рожевий колір 

здебільшого притаманний дівчаткам. Його психологічний зміст: ніжність, слабкість, самотність, сентиментальність, щось приємне, миле, маленьке. Якщо такі якості властиві хлопчикові, він як особистість виявляється яскравіше.

Фіалковий

колір (фіолетовий, розведений червоним) — ніжність, почуття самотності, часто пов’язані з цим музичні здібності.

    

РЕЧІ, ЯКІ НЕОБХІДНО РОБИТИ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ДИТИНА ШВИДШЕ

АДАПТУВАЛАСЬ ДО ШКОЛИ

    Адаптація до школи – перебудова пізнавальної, мотиваційної і емоційно-вольової сфер дитини при переході до систематичного організованого шкільного навчання.

Основні показники сприятливої адаптації дитини:

- збереження фізичного, психічного та соціального здоров'я дітей;

- задоволеність дитини процесом навчання. Дитині подобається в школі, вона не відчуває невпевненість і страх;

- встановлення контакту з тими, хто навчається, з учителем;

- задоволеність міжособистісними стосунками з однокласниками і вчителем;

- оволодіння навичками навчальної діяльності;

- ступінь самостійності дитини при виконанні нею навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише після спроб виконати завдання самому.

Показники несприятливої психологічної 

адаптації: 

· Фізіологічний рівень: підвищена стомлюваність, зниження працездатності, слабкість, головні болі, болі в животі, порушення сну і апетиту, поява шкідливих звичок (обгризання нігтів, ручок), тремтіння пальців, нав'язливих рухів, говоріння з самим собою, заїкання);

· Пізнавальний рівень, що проявляється в неуспішності навчання за програмою, що відповідає віку і здібностям дитини Дитина хронічно не справляється зі шкільною програмою. При цьому він може безуспішно намагатися подолати складності або відмовлятися вчитися в принципі.

· Емоційний рівень, що проявляється в порушенні ставлення до навчання, до вчителів, життєвої перспективи, пов'язаної з навчанням. Навчальна та ігрова пасивність, агресивність по відношенню до людей і речей, підвищена тривожність, часта зміна настрою, страх. Дитина негативно ставиться до школи, не хоче туди ходити, не може налагодити стосунки з однокласниками та вчителями. Погано ставиться до перспективи навчання. 

· Соціально-психологічний рівень: впертість, капризи, підвищена конфліктність, почуття невпевненості, своєї відмінності від інших, помітна самотність у колі однокласників, брехливість, занижена або завищена самооцінка, надчутливість, супроводжена плаксивістю, надмірною вразливістю і дратівливістю. 

· Поведінковий рівень, що проявляється в імпульсивній і неконтрольованій поведінці, агресивності, неприйняття шкільних правил, неадекватності вимог до однокласників і вчителів. Причому діти залежно від характеру і фізіологічних особливостей можуть вести себе по-різному. Одні будуть проявляти імпульсивність і агресивність, інші - скутість і неадекватні реакції. 

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ДИТЯЧОГО САДОЧКА. ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ

    Дитина іде до дитячого садочка. Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк із задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. 

     Для дитини початок відвідування садочка — це стрес. І наше з вами завдання пом’якшити його настільки, щоб він пройшов непомітно і без неприємних наслідків. Тому пропонуємо вам 14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше.

1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.
2. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини страви, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.
3. Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а також вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.
4. Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт!Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив для дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”). Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитячому садку, коментуючи все, що побачили.
5. Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.
6. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.
7. Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.
8. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — це “добра тьотя”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.
9. Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумвати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.
10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до ДНЗ. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.
11. Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.
12. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.
13. Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.
14. Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтесь відразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!” “Тобі було страшно, сумно, печально…”

Автор: психолог Ольга Крамаревич