Просвітницька діяльність

25 квітня 2018 р.
Виступ на семінарі для батьків 

"Діти покоління Z:

їхні особливості, унікальні можливості та проблеми"

   Мета: інформаційне збагачення знань батьків із існуючою "теорією поколінь", а саме з поколінням сучасності - покоління Z, або покоління ЯЯЯ (англ. MeMeMe). 

   На семінарі був розглянутий портрет людини покоління Z, психологічні особливості, основні потреби та цінності цього покоління. 

Психологічні особливості та характерні риси покоління: 

• вміють відмінно працювати з будь-якою інформацією;

• швидко розвиваються;

• обдарованість і швидке включення в цікаву для них інформацію;

• націленість на швидкий результат;

• діти покоління Z відрізняються підвищеним почуттям відповідальності не тільки за себе, але і за навколишній світ;

• можуть робити одночасно кілька справ (писати повідомлення, слухати музику, грати в комп'ютерну гру і вчити уроки);

• «кліпове» мислення (особливість людини сприймати світ через короткі яскраві образи і послання, наприклад, через стрічку теленовин, невеликих статей або коротких відеокліпів);

• вони вірять в свою винятковість і неповторну індивідуальність;

• вважають, що побудова глобальних перспектив невиправдано, важливо жити сьогоднішнім днем; 

• не визнають авторитетів;
• з батьками часто дружні партнерські відносини;

• люблять самовдосконалюватися;
• це покоління креативників і інтернет-підприємців;

• в інформатиці інтернет-технологіях і розбираються краще вчителів («народилися з кнопкою на пальці»); 

• фіксують свою увагу на інформації не більше 8 секунд, тому важливо підносити їм цю інформацію коротко і наочно, краще в формі картинок; комфорт і тихе щастя для них понад усе.

Особливості, що викликають тривогу у психологів і батьків:

• високий рівень СДУГ і дефіциту уваги - непосидючість і нетерплячість;

• інтровертованість, схильність до аутизации (спрямованість уваги всередину себе, нетовариськість, замкнутість);

• інфантилізм;

• погане запам'ятовування (всю інформацію при нагоді можна подивитися в мережі);

• у центеніалов погана побутова орієнтація внаслідок батьківської гіперопіки; 

• важко долають життєві труднощі, наполеглива праця не для них.

    Також був проведений експеримент, який наглядно розкрив таємницю у вихованні та спілкуванні з дитиною покоління Z, звернув увагу батьків на необхідність гуманного (з повагою, дбайливо, уважно) ставлення до своєї дитини.

Просвітницька діяльність

29 листопада 2017 р. 

Виступ на семінарі для батьків

«Комп’ютер для дитини –  шкода чи користь?»

       Мета: профілакика комп*ютерної залежності серед дітей дошкільного віку. 

  У зв’язку із віковими особливостями психіка дитини дошкіль­ного віку нестабільна. Нестабільність психіки є однією з підстав виникнення різних видів залежності, і не лише комп’ютерної. Окрім того, дитяча психіка найбільш схильна до звикання за систематичного впли­ву на неї. Під впливом комп'ютерних ігор у дитини навіть у дошкільно­му віці може сформуватися адиктивна поведінка. Дитина не розв'язує важливих для себе проблем, зупиняється у своєму особистісному розвитку. Захоплюючись комп’ютером, вона значно менше цікавиться звичайними іграшками, натомість постійно прагне пори­нути у світ віртуальних ігор.

   Проблема комп’ютерної залежності в наш час досить актуальна, і відноситься до психологічних проблем сучасної сім'ї, адже складно знайти людину, у якої немає комп’ютера і яка не проводить частину свого часу, працюючи за ним або просто сидячи в Інтернеті. Не рідкість, що уже з раннього віку діти мають доступ до комп’ютера: дивляться мультфільми, грають в комп’ютерні ігри, тощо.

        Причини виникнення в дитини комп'ютерної залежності:

• дефіцит спілкування в сім'ї, за якого дитина компенсує спілкування з близькими людьми взаємодією з комп'ютером;
• відсутність контролю з боку батьків (час проведення дитини за переглядом мультиків, телевізору, за комп’ютером);
• невміння дитини самостійно грати, організовувати свою гру;
• незмінність стилю спілкування батьків (через неусвідом­лення процесу дорослішання дитини);
• відсутність особистого простору, де дитина почувалася б гос­подарем;
• низька самооцінка та невпевненість у своїх силах; замкнутість;
• неприйняття дитини однолітками.

     Було переглянуто відео, де батьки почули, які існіють думки щодо користування гаджетами. 

  І за допомогою практичних вправ,  відчули на власному досвіді  як швидко може сформуватись та чи інша залежність.

Тому психіка потребує реального спілкування з іншими людьми різного віку та статі. Чи багато калорій та вітамінів отримає голодна людина, переглянувши «смачну» телепередачу? У такому ж положенні знаходиться психіка дитини, у якої єдиним другом є комп’ютер. 

Важливо вміти насолоджуватися реальни світом, бо коли, як не в дитинстві, у нас на це є достатньо часу і можливостей.

Розвиваючі заняття для дітей, які не відвідують ДНЗ міста

Цикл розвиваючих занять за програмою

«Сходинки до успіху»

Мета: сприяти розвитку соціальних контактів, розширення кола спілкування дітей; розвивати почуття комфорту поруч з іншими (набуття соціального досвіду).

Завдання:

1. Розвиток соціально спрямованих навичок дітей середнього та старшого дошкільного віку (пізнавальна та емоційно-вольова сфера).

2. Забезпечення емоційного комфорту.
3. Розвиток комунікативних навичок дітей, а також мислення, пам'яті, уваги.
4. Підняття рівня самооцінки дитини.
Тривалість заняття:
- молодша група – 15-20 хвилин;
- середня група — 20-25 хвилин;
- старша група — 25-30 хвилин.

Форми роботи:

Заняття проводяться в цікавій та доступній для дітей формі. Під мас їх проведення використовуються комунікативні, рольові, імітаційні та рухливі ігри, вправи, малюнкові завдання, елементи групової дискусії, релаксаційні вправи.

Просвітницька діяльність

Семінар-практикум для батьків 

"Дитяча істерика: інструкція для батьків"

   Мета: дати визначення поняттю «істерика», основних причин її виникнення; ознайомити з основними способами запобігання виникненню дитячих істерик.

  Також із батьками була проведа вправа-гра "Не кричіть на дитину!", яка наглядно показала - як важливо прислуховуватись до потреб дитини, її переживань, вражень, щоб своєчасно попередити істерики. 

    Кожен учасник семінару отримав буклет із практичними рекомендаціями.

 Причини істерики у дітей різного віку

   Істерика – це сильний викид емоцій, причому емоції ці мають негативний характер. Дитина під час істерики не контролює рухи свого тіла.

   Для того, щоб навчитися справлятися з нападами істерики у дітей різного віку, необхідно спочатку з'ясувати їх причини.

– втома та погане самопочуття;
– відчуття голоду;
– відчуття страху і тривоги;
– бажання зробити по-своєму;
– бажання отримати те, що хочеться, причому саме зараз;
– прагнення домогтися батьківської уваги будь-яким способом;
– невміння висловити свої почуття інакше;
– сильне емоційне перенапруження.

Як запобігти істерику 

     Кращий спосіб впоратися з істерикою – не допустити її. 

1. Підтримуйте розпорядок дня. Діти раннього віку та дошкільнята відчувають себе в безпеці, коли дотримуються чітко встановленого режиму. Голод і сонливість, ймовірно, найбільш поширені причини істерики. Їх можна уникнути, якщо дотримуватися звичайний денний графік відходу до сну і прийому їжі. 

2. Підготуйте дитину до змін. Переконайтеся, що попереджаєте її задовго до суттєвих змін, наприклад, таких як перший день у дитячому садку. Давши дитині час для пристосування, ви тим самим знизите ймовірність появи нападів істерики. 

3. Будьте впевненими у своїх діях. Якщо дитина відчуває, що вона може за допомогою істерик впливати на ваші рішення, то буде і далі маніпулювати вами, щоб домогтися свого. Переконайтеся, що вона знає: ви приймаєте чіткі рішення і не передумаєте у відповідь на погану поведінку. 

4.Переглянете свої заборони. Перш ніж відмовляти дитині в проханні, запитайте себе, чи є ваша заборона дійсно необхідною. Чому б вашому синові не перекусити, якщо вечеря затримується? Ви можете уникнути істерики, просто зробивши йому бутерброд. 

5. Надайте право вибору. Вже з двох років карапуз домагається більшої автономності. Запропонуйте йому простий вибір, щоб він відчув себе самостійною людиною. Наприклад, запропонуйте на сніданок дитині вибір між вівсяною кашею і кукурудзяними пластівцями. Тільки не ставте таке питання, як: «Що б ти хотів би поїсти?» Ви ризикуєте отримати абсолютно непотрібний вам відповідь. Запитуйте: «Ти будеш їсти кашу або пластівці?» 

6. Приділяйте більше уваги. Для дитини навіть погана увагу краща, ніж ніяка. Переконайтеся в тому, що витрачаєте достатньо часу і відгукуєтеся на її основні потреби в любові й ласці. 

СПОСОБИ ЗАПОБІГАННЯ 

   Якщо істерика вже почалася... 

  Якщо малюк завередував, дізнайтеся, чим він незадоволений, спробуйте усунути причину його невдоволення. Однак метод відволікання спрацьовує тільки тоді, коли істерика тільки починається. Що робити, якщо дитина вже увійшла в стан істерики? 

1. Дайте зрозуміти, що крики і зойки не впливають на вас, вони не допоможуть змінити ваше рішення. Якщо істерика не дуже сильна, скажіть: «Сонечко, скажи спокійно, що тобі потрібно. Я не розумію тебе, коли ти кричиш». Якщо істеричний напад вже сильний, то вам краще вийти з кімнати. Поговоріть з малюком, коли він заспокоїться. 

2. Постарайтеся ізолювати дитину в самий пік емоційного вибуху. Якщо це відбувається вдома, то залиште його в дитячій, а якщо на вулиці – відведіть туди, де немає інших дітей і дорослих. 

3. Під час примх поводьте себе завжди однаково, щоб малюк зміг зрозуміти, що його поведінка неефективна. 

4. Поясніть, як можна позитивними способами виражати своє невдоволення. Вже з двох років вчіть малюка вживати у своїй промові опис емоцій. Наприклад, «я засмучений», «я серджуся», «мені сумно». 

5. Слідкуйте за своїми почуттями. Маленькі діти легко заражаються чужими емоціями. Так що ваша агресія може тільки погіршити ситуацію. 

6. Будьте терплячі. Якщо для дитини істерики вже стали традиційними, не чекайте, що все пройде відразу після першого разу, коли ви вийдете з кімнати і спокійно поясніть все йому. Щоб нова модель закріпилася, буде потрібен якийсь час. 

7. Ритуал заспокоєння. Як правило, із часом у кожній родині виробляється свій ритуал заспокоєння. Це може бути один і той же вірш, казка або гра. Наприклад, мама дме, щоб висушити сльози. Або даємо дитині попити чарівної водички, яка заспокоює. 

    Не варто боятися істерик у дітей, потрібно вчитися реагувати на них правильно. Якщо ви вже перепробували всі поради, наведені в нашій статті, але як і раніше спостерігаєте спалахи гніву у своєї дитини, зверніться за професійною допомогою. 

8. Якщо бачите, що пахне «смаженим» – спробуйте підключити почуття гумору. І навіть простеньке смішне завдання може допомогти втомленому малюкові дійти до потрібного місця. Наприклад, стояти з висунутим язиком, поки червоний на світлофорі не зміниться зеленим. Чи позмагатися, хто придумає смішнішу пантоміму. Тут на скільки Вас занесе Ваша ж фантазія! 

9. Якщо дитина втомилась від того, що довго чекає на щось (наприклад, обід) і ви відчуваєте, що поганий настрій “не за горами” – залучіть її до підготовки – нехай спробує їжу на сіль чи перемішає салат. 

10. Для профілактики дитячих примх та істерик велике значення має єдина виховна позиція всіх членів сім’ї, які беруть участь у догляді за дитиною. Якщо, дорослі виховують по-різному, дитина вчиться маніпулювати і шляхом інтриг досягати свого. 

11. Якщо яка-небудь неприпустима дія дитини була помічена вперше, то краще проігнорувати, ніж звернути увагу і тим самим підкріпити. 

12. Якщо не хочете наразитися на істерику, ніколи різко не переривайте занять дитини, навіть, якщо вони здаються Вам безглуздими і неправильними. Для перемикання уваги малюка потрібний певний час. 

13. Іноді роздратування у дітей накопичується, коли довго щось не виходить. Слідкуйте за тим, як дитина справляється з новим для себе завданням, адже на перших порах не завжди вона зможе зробити це самостійно (запустити нову машинку, піднятися сходами на гору, переступити через струмочок). У таких випадках потрібно зробити це разом з нею (ОБОВ’ЯЗКОВО спитавши чи треба їй допомога – це вже розуміють 1,5 річні діти), щоб вона перевірила свої сили і повірила в них. 

14. Намагайтесь якомога менше порушувати режим дня (особливо в кризові періоди), оскільки нестабільність може запустити істерику! 

15. Для дитини дуже важливо, щоб її почули. Часто звичайне проговорення батьками того, що хоче дитина (наприклад, “Я почула і зрозуміла, що ти хочеш на майданчик, але нам треба спочатку зайти в магазин, щоб купити…”) зводить нанівець внутрішнє напруження. Інколи малюкові просто хочеться знати, що його почули і зрозуміли.

  

Просвітницька діяльність

Школа молодих батьків 

"Не хочу! Не буду! Або криза 3-х років"

Мета: ознайомити батьків із особливостями поведінки дитини в період кризи 3 років; надання практичних рекомендацій як поводитись батькам у цей період; на власному досвіді відчути, що переживає дитина в цей період.

Чому дитина 3 років влаштовує «бунт»? 

  У період кризи трьох років у малюків загострюється відчуття власної гідності. Цей період називається «Я сам (а)». 

  Тому будь-який прояв батьківського контролю, що раніше вважався нормою для дитини, тепер перестає бути нею. Малюк починає ламати всі правила. Виявляється це по-різному: від бажання самостійно одягатися аж до бажання самостійно йти в дитячий садок або лягати спати. 

  Дуже часто криза супроводжується упертим бажанням домогтися свого за всяку ціну, у тому числі із застосуванням капризів і істерик. 

Ознаки кризи трьох років 

   Одним з проявів кризи трьох років є заперечення. Малюк на всі прохання батьків починає відповідати категорично «ні», «не хочу», «не буду», «не піду». Дитина може навіть відмовлятися виконувати дії, які йому завжди подобалися, і саме цим відрізняється заперечення від простого непослуху. 

    Ще одним типовим проявом цього непростого періоду є впертість. Дитина стоїть на своєму до останнього, змушуючи дорослих йти на поступки. При цьому важливо відрізняти від упертості таку позитивна якість як наполегливість. Наполегливий малюк змушує рахуватися з його думкою лише з тих питань, які для нього дійсно важливі, а упертюх стоїть на своєму всупереч батькам, щоб довести, що його думка має бути вирішальною.

   Часто діти, що переживають трирічну кризу, проявляють агресивність, яка виражається в грубості і забіякуватості. Дитина може викрикувати образливі слова по відношенню до дорослих, влаштовувати бійку з ними або з однолітками, ламати улюблені іграшки, рвати книги. 

   Діти, які мають братів чи сестер, під час такої кризи починають проявляти деспотичність, прагнучи взяти владу над усіма, хто їх оточує: змушують молодшого брата підкорятися або ревнують старшого, вимагають, щоб батьки рахувалися з його думкою з усіх питань, диктують всім членам сім'ї , що потрібно робити. 

    Криза трьох років для дітей - це крайній прояв протесту проти всього, що їх оточує. Дитина часто сама не розуміє, що саме її не влаштовує, і страждає від власної поведінки, але нічого не може з собою вдіяти. 

  Як пережити кризу трьох років 

     Щоб запобігти істериці, батькам необхідно виконати лише чотири пункти:
1. Встановити в сім'ї чіткі правила
2. Повідомити про них дитину
3. Виробити при необхідності систему обліку часу
4. Строго дотримуватися правил

    Наприклад, якщо ви домовилися, що мультфільми можна дивитися не більше години на день, не варто робити винятки в майбутньому. Те ж саме стосується відходу до сну та інших спірних моментів. Можна пояснити дитині, як працює таймер, або годинник, і використовувати їх. Так вона краще буде розуміти, що час, відведений для розваг або неспання, закінчується.

    Якщо дитина все одно «вимагає свого» криком і плачем, можна скористатися трьома нехитрими прийомами:

· Відведіть дитину в безлюдне місце (якщо вона розкричалася у всіх на очах). Тут працює правило - чим більше сторонніх, тим яскравішою може бути «театральна вистава».

· Щоб припинити істерику, зробіть щось незвичайне: наприклад, почніть говорити пошепки або розсмійтеся. Від несподіванки малюк трішки заспокоїться, і ви зможете спокійно донести йому свою думку.

· Позначте емоції малюка словами: «Зараз ти злишся», «Ти плачеш, тому, що тобі прикро». Співчувайте дитині з приводу всього, що вона відчуває: «Я знаю, як можна засмутитися через те, що треба йти в дитячий садок / рано вставати / рано лягати спати».

Просвітницька діяльнівть

Семінар-практикум для батьків

“ Активна і гіперактивна дитина: особливості поведінки ”

  Мета: Ознайомитись із ознаками поведінки, які притаманні активній – гіперактивній дитині; з'ясувати основні відмінності у поведінці між активною та гіперактивною дитиною.

 Був переглянутий відеоролик, де яскраво відображались особливості поведінки гіперактивної дитини. Всі учасники семінару отримали практичні рекомендації для взаємодії з гіперактивною дитиною.

Просвітницька діяльність

Тренінг для вихователів «Дозволь собі бути щасливим»

06 березня 2017 року для педагогічного колективу був проведений релаксаційний тренінг із метою збереження психічного здоров'я педагогів, актуалізація процесу позитивної самоперебудови та зміцнення психологічного мікроклімату педагогічного колективу.

Завдання: 

1. Сприяти формуванню позитивної самооцінки й усвідомленню унікальності особистості кожної людини, розвивати позитивне мислення;

2. Формування уміння працювати в команді та навчитися будувати відносини з колегами на основі поваги і довіри;

3. Актуалізувати особистісний потенціал учасників для самовдосконалення, саморозвитку;

4. Формувати навички саморегуляції в стресових ситуаціях, зняття психоемоційного напруження.